Андрій Сочка марафонець

Навіщо я пробіг 12 тисяч кілометрів

2016 рік. В моїй голові з’явилася ціль пробігти марафон(42.196 км). В той момент я ще не бігав довгих дистанцій. Але я так загорівся, що бачив перед собою тільки фінішну пряму. Та насправді вона виявилася не такою близькою, як бачив її я.

Отож, що робить людина, яка має важливу для себе ціль? Звичайно ж, вона починає діяти. Так зробив і я. Зареєструвався на Харківський марафон 2016 року і, не маючи жодного поняття про правильну підготовку до марафону, я почав «готуватися». І мої 20-30 км на тиждень перетворилися в один момент у 100-120 км. Так продовжувалося близько двох тижнів, після чого я травмувався.

Ось так і закінчилася моя перша «підготовка» до марафону. Але недосягнута ціль залишилася.

Після відновлення від травми я вирішив підійти до підготовки трохи серйозніше. В першу чергу, я знайшов забіг. Це був Нічний марафон в червні 2017 року у м. Вишгород. Я поспілкувався з однією людиною, яка на той момент вже пробігала декілька офіційних марафонів, отримав рекомендації щодо тренувань і з цим невеликим багажем знань почав підготовку.

Цього разу підготовка пройшла добре і свій перший марафон мені вдалося успішно подолати з часом 3 години 36 хвилин 11 секунд. Я дуже чітко запам’ятав свої емоції на останніх 400 метрах, коли вже можна було побачити фінішну арку. В той момент я, не зважаючи на вже нестерпні останні 6-8 кілометрів, відчув, ніби щось чи хтось мене почав нести. І я, наповнений шаленою ейфорією відчуттів, перетнув фінішну лінію. Думаю, що відразу в цей момент я і зрозумів, що хочу відчути ці всі емоції знову.

Так почався мій шлях бігуна, який хоче досягати нових цілей, які перед собою ставить.

Далі були марафони в Мілані, Амстердамі, Празі, Мюнхені і карантинний онлайн Wizz Air Kyiv City Marathon 2020. В кожному з марафонів я покращував свій результат і свій найкращий показав на останньому – Wizz Air Kyiv City Marathon. Це 2 години 39 хвилин 33 секунди. Ось таким чином від 2017 року назбиралися більше 12 000 кілометрів.

Зараз я замислююсь, чому я це робив, чому регулярно терпів на тренуваннях, чому після тяжкого дня я інколи примушував себе вибігати. На даний момент відповідь для мене очевидна – я люблю біг. Я люблю стан під час пробіжки, а особливо стан після виконаного тренування. Ця любов – це не щось, що відбулось в один момент. Усвідомлення цієї любові пройшло крізь страждання на тяжких тренуваннях, крізь особистісний ріст, крізь пробіжки в мальовничих локаціях, удосконалення своїх фізичних можливостей. А також через спілкування з позитивно зарядженими біговими спільнотами (а, повірте, всі бігуни надзвичайно позитивні люди) та окремими людьми, з якими знайомишся завдяки бігу.

Дуже парадоксально, але здається, що на тренуванні ти вкладаєш свою енергію і сили в пробіжку, а опісля отримаєш тільки втому і біль у м’язах. Але насправді відбувається дещо інше. Опісля ти отримуєш заряд вдвічі більший від того, що віддав, наче ти вкладаєш в акції, які точно принесуть тобі подвійний прибуток.

Знаєте, сьогодні в мене не виникає питання, бігати чи ні. У варіантах у мене є опція №1 – бігати і опція №2 – бігати. Ми ж не думаємо їсти нам чи не їсти. А уявіть, якби ми могли з’їсти зранку всього лише одне смаковите, стигле яблуко і отримати енергії на цілий день. Тому я біг, біжу і однозначно бігтиму далі. Біг – це моє яблуко, яке робить мій день, настрій, стан душі і тіла смачнішим, якіснішим, бадьорішим і веселішим. Я харчуюся кожного дня, давай зі мною!

Також читайте WestNews у  Telegram  та  Facebook  найважливіші новини Івано-Франківська та області. Приєднуйтесь!

БлогиСпорт
Останні новини
ВСІ НОВИНИ

Останні новини

Підписуйтесь на наші мережі