Новини

Про екстремальний стан, дивовижність світла та користь кажанів: чому варто побувати у печерах Західної України. ФОТО

Опубліковано: 04.11.2020, 11:32 | Автор: Зоряна Хромей

Якщо Вам колись доведеться впасти на дно, то нехай це буде дно таємничої печери, яка світитиметься різноманітними відтінками кольорів, міститиме дивовижні мінерали, яким не одна тисяча років. Та й бажано не впасти, а легенько спуститися – техніку безпеки ніхто не відміняв. Так, це важкий спорт, але враження та емоції того варті. У цьому переконаний  Андрій Мельничук – спелеолог, який дослідив понад сотню печер.

Тож журналісти WestNews вирішили дізнатися у нього, чим цікава спелеологія, які її особливості, та чому варто хоч раз відвідати якусь печеру.

Від рок-гурту у печери

Я почав займатися спелеологією з 2004-го року. Пригадую, у Чорткові був Палац піонерів (школярів). В нас там була рок-група і ми собі «тусили». Але крім того там був гурток туризму. І мені було цікаво поїхати у печеру Млинки, що біля Чорткова на Тернопільщині. Я туди поїхав, і  відтоді більше на репетиції не приходив, бо мені стали значно цікавіші печери. Там усе по-справжньому, то є, як говорять у спелеології, можливість побувати там, де ще не ступала людська нога. Це – нові відкриття, експедиції, дослідження.

Ці дослідження захопили Андрія аж на 6 років. Однак у 2010 році він зробив МРТ колін. Лікарі сказали, що якщо продовжуватиме у тому ж дусі, через кілька років не зможе ходити. Тож чоловік значно зменшив кількість дослідницьких експедицій. Але бажання залишити назавжди ніколи не виникало.

Понад сотня звіданих печер

Більшість з тих печер, у яких я був, зосереджені у Тернопільській області. І більшість із них є горизонтальними. Такими відомими є Млинки. Поки Крим був наш, ми їздили на Карабі та Чатир-Даг. Там є вертикальні печери, найглибша з яких має 405 метрів. В Карпатах таких печер є дуже мало. Можуть бути якість тріщини, але у повноцінному розумінні це не є печера. Для прикладу, печера під Петросом є умовно цікавою, вона не є чимось унікальним, порівняно із лабіринтами Тернопільщини.

Що об’єднує рятувальників Франківської, Львівської, Закарпатської та Чернівецької областей? Є екстремальні умови у високогір’ях, куди пруться туристи і в них там періодично виникають якість проблеми. А в Тернопільській області є подібні екстремальні умови – у печерах.

Андрій Мельничук взяв участь в одній закордонній експедиції у Молдові. Що цікаво, 80% Попелюшки (така назва печери) знаходиться на території України у Чернівецькій області. І тільки 20% разом із входом розташовані у Молдові. За словами Андрія, там є особлива атмосфера, а її історія не менш цікава. До середини 20 століття печера була затоплена водою. Коли вода спала, відкрились величезні підземні галереї. Цікаво, що зали та галереї мають відтінки різних яскравих кольорів. А також там є рідкісні мінерали та гази, які незрозумілим чином там утворилися.

Користь від кажанів

– Останніми роками я допомагаю науковцям з обліком рукокрилих. Коли у 2008-му році в Америці вимерла значна популяція кажанів, до європейських спелеологів поступила пред’ява, що це вони занесли хворобу. Але виявилося, що насправді поширилося то з Південно-Східної Азії. А нічниця – це один із видів кажанів, які є у печерах нашої області, наявність яких теж треба було перевірити. Оскільки я часто лазив по різних лабіринтах, то разом із науковцями вирушав на пошуки кажанів. Кажани здебільшого є антигероями, але для нас вони – гарні та милі звірята. А ось чому. Якщо ви сидите ввечері на дачі чи в поході і вас «жеруть» комарі, то це означає, що в тій місцевості кажанів мало.  Це вони їдять усіх цих комах, що нас кусають. Що стосується перенесення збудників та хвороб, якщо ви не берете у руки кажана і він вас не вкусить, то нічого з вами не буде. У свою чергу кажан не має причини на вас просто так напади.

Фото Андрія Мельничука

Спелеологія – це спорт + наука

Лазити в печеру, щоб залізти, це є не дуже правильний підхід. Лізуть для того, аби зробити якусь роботу: дослідити, що там є (мінерали, які там кажани), продовжувати проходи або ж шукати нові. Умовно кажучи, альпініст – це той, хто лізе вверх, спелеолог – це той, хто лізе вниз. Але за рівнем тактико-технічної підготовки останнє – краще.

У спелеології є певна традиції та правила.  Якщо люди хочуть лізти у печеру, вони повинні пам’ятати про спорядження, запасний ліхтарик, контрольний час, завжди – про безпеку, а також робити усе з розумом. Це дуже цікава і захоплююча історія. Спелеологія – це спорт плюс наука. Також ви можете відчути багато екстремальних станів з мінімальним ризиком для здоров’я.

А ще у печерах – дивовижні гра світла й тіней всередині мінералів, дивовижні кажани, як смайлики, цікаві хитросплетіння галерей, каміння, пірамідки висипок. І ніколи не буває невиразної погоди.

Фото Андрія Мельничука

Спелеологія в Україні

За словами Андрія Мельничука, в Україні активних спелеологів є лише кілька сотень, пасивних – кілька тисяч.

– Є Українська Спелеологічна Асоціація, де об’єднуються люди, котрі зацікавлені печерами. Зокрема, ця Асоціація встановила світовий рекорд. Наші дослідники поглибили абхазьку печеру Крубера до 1710 метрів, чим піднесли її на п’єдестал звання найглибшої печери у світі. Потім вона поглиблювалася-поглиблювалася і, зрозуміло, що довкола того було об’єднано багато людей. А коли, дійшовши глибини 2196 метрів, «вперлися» в озеро, яке уже не пропірнеш, дослідники зосередилися на інших проектах.

Печера Кубера (Абхазія)

Зрозуміло, що спелеологи повинні бути універсальними, але ми є більш горизонтальні, і для нас цікава довжина печери. Знайшли продовження – з’являються люди, згадуються давні знайомі, з якими не спілкувалися кілька років, і вони всі радісно працюють. А потім коли, закінчується об’єм роботи, коли карти зроблені, а інших спільних тем немає, на кілька років співпраця припиняється. Кожен уже займається своїми інтересами. І так буває дуже часто – до наступного відкриття.

Зараз точно розвиток цієї справи не на піку. Щодо Франківська, то є окремі групи спелеологів, але якогось такого потужного руху ніколи не було.

Дмитрик – головний прихильник печерних «двіженій»

Зацікавленість печерами поділяють і рідні Андрія.

– Моєму синові 5,5 років. Йому страшенно подобаються ці печери. Для нього це цікавіше, ніж мультики. Я думаю, що коли в нього почнеться підлітковий період бунту, він пройде непомітно у печерах. Там його можна буде направити у правильний напрямок. У першу чергу тому, що Дмитрикові самому це дуже подобається.

Наостанок

Незважаючи на велику різноманітність печер, які знаходяться у Західній Україні, Андрій Мельничук рекомендує туристам відвідати лабіринти Млинок (Тернопільська область). Вони – добре досліджені, а тому безпечні. А ось що там такого цікавого спелеолог радить побачити на власні очі.

На Прикарпатті – близько 40-ка печер у Тисменицькому, Тлумацькому та Городенківському районах. В сусідніх областях – не менше місць, де є на що подивитися та куди залізти. Зокрема, печери Довбуша, що у Чернівецькій області, касторові закарпатські печери. А що обрати – це уже вибір шукача пригод!

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:Мільйони кристалів та кажани: фотограф поділився вражаючими світлинами гіпсової печери Млинки

Також читайте WestNews у  Telegram  та  Facebook  найважливіші новини Івано-Франківська та області. Приєднуйтесь!

НовиниСтаттіСуспільство
Останні новини
ВСІ НОВИНИ