Станіславів вчора і сьогодні: як виглядали вулиця Озаркевича 100 років тому. ФОТО

Франківці щодня прогулюються вулицями міста, але не всі задумуються, як виглядали наші вулиці, наприклад, 100 років тому. Усе це можна побачити та порівняти з тим, як виглядає сьогодні у нашій традиційній рубриці WestNews “Станіславів вчора і сьогодні”.

Вулиця Озаркевича

Вулиця на колишньому Тисменицькому передмісті, починається від вулиці Чорновола і вливається у вулицю Желехівського та робить крутий поворот праворуч у бік вулиці Матейка. Невелика вулиця, існує від кінця ХІХ століття.

Назви

Першу назву отримала на засіданні міської ради 25 травня 1899 року в числі інших п’яти вулиць. Тоді нова вулиця, що пролягала ґрунтами якогось Лебенсарта, була названа ім’ям польського композитора і педагога ХІХ ст. Станіслава Монюшка, якого вважають одним з основоположників польської класичної музики.

Він працював диригентом в оперних театрах Вільна і Варшави, створив низку музично-драматичних творів. У його творчому доробку – 17 опер, серед яких такі відомі, як «Галька» (1858) і «Страшний двір» (1865).

Ім’ям композитора за часі Польщі був названий станіславській міський театр.

Мапа Станіславова 1931 р.

Після повернення радянської влади в 1945 році ця невелика вулиця була названа великим ім’ям Івана Франка, бо для нього, на той час, не знайшлося поважнішої вулиці…

Починаючи з 1956 року вулиця носила назву Павлика Морозова (хлопчик, який у радянській пропаганді символізував чесність і принциповість молодого борця з «куркулями». Вбитий власними дідом та дядьком за виступ на суді).

Від березня 1991-го – носить назву Євгена Озаркевича (1861-1916) – лікаря, громадського діяча. Народився в селі Белилуя Снятинського району.

В 1910 році Озаркевич очолив «Руське лікарське товариство», яке гуртувало лікарів Галичини та Буковини. 1912 з’явився орган «Руського лікарського товариства» «Здоровлє» за його редакцією. Репрезентував українських лікарів на наукових конгресах у Парижі, Мадриді, Белграді, організував Всеслов’янський з’їзд лікарів у Петербурзі.

Член «Просвіти» (заступник голови 1908–1909), Української національно-демократичної партії, видавничої спілки «Діло», дирекції страхового товариства «Дністер», надзірної ради «Народної гостинниці», управи Ставропігійського інституту. Член Найвищої Ради здоров’я у Відні з 1914. Головний лікар шпиталю для біженців у Вольфсберзі (Каринтія, 1915).

Озаркевича називають організатором українських лікарів. Помер у Відні. Могила втрачена у 1957 р.

Архітектура

У забудові вулиці переважають невеликі, затишні одноповерхові кам’яниці. Унікальність вулиці в тому, що всі вони зведені до Першої світової війни. Дванадцять будинків – пам’ятки архітектури, щоправда місцевого значення.

Будинки №9 та №13 – побудовані наприкінці 19 ст., а будинки – №12, 16, 17, 18, 19, 20 та 22 – на початку 20 ст.

Окрім того, будинок №4 був зведений 1907 р., а №23 – 1932 р.