Статті

Як на Тлумаччині готуються до Святої Вечері

Опубліковано: 06.01.2021, 10:10 | Автор: Зоряна Хромей

Шостого січня у кожному домі панує особлива атмосфера передріздвяного настрою та дива. У кожного регіону Івано-Франківщини свої особливості приготування Святої Вечері та традиції, що її супроводжують. Тож WestNews розпитав господинь села Пужники, що на Тлумаччині, про традиції, яких вони дотримуються, готуючи головну вечерю у році.

У хатинах села Пужники – метушня. З самого ранку господині готують 12 страв, їхні дочки до ідеальної чистоти та блиску наводять лад у хаті. А чоловіки годують свійських тварин, щоб корівки, коні, поросята та інші тварини (що у кого є), були добре ситі. Бо існує повір’я, що саме у цей вечір тварини набувають здатності говорити людською мовою і можуть поскаржитися янголам на те, що господарі їх погано обходять.

У цей час господині беруться за основну страву пісного столу – кутю. Її готують першою, щоб після обіду встигнути провідати померлих на цвинтарі та пригостити їх святковою кутею. Взагалі, приготування куті має свої особливості та забобони. Найперше правило – цього дня суворо заборонено казати слово “мак“.

“Бо воші будуть. Коли в макітрі треш мак, то треба говорити “зерніта” або “зеленець”, – розповідає жителька села Пужники Марія. – Але як вже хтось забувсі і сказав раз, то не звертали на то уваги.”

Далі готуються всі інші страви. Пані Ганна розповідає, що до свого святкового столу, крім куті, готує “приймані гриби” та оселедець, пироги (так у Пужниках називають вареники) з капусти, маринований оселедець з цибулькою, смажену на соняшниковій олії рибу, копчену рибу, пісний борщ, пампушки з маком, узвар із сушених яблук та айви. І, звичайно, господині печуть хліб, під час замісу якого “заговорюють” його на здоров’я та злагоду.

Під час приготування страв головне правило – не сперечатися, якщо на кухні не одна господиня.

“Зварена у злагоді їжа дасть тим, хто її споживає здоров’я на цілий рік”, – наголошує Ганна.

Коли усе приготовлено, господині беруться застеляти стіл найкращим обрусом, а під нього ставлять на чотири кути зубчики часнику.

“Аби всі були здорові. Як то кажуть, чисник захищає від хворіб та злих сил”, – пояснює сусідка Ганни Галина.

Далі – кладуть три калачі, а під них гроші, щоб у господарів цілий рік був достаток. Біля хліба ставлять свічку, яку запалюють перед початком вечері. Із приборів ставлять тільки ложки – ніяких гострих предметів: вилок чи ножів. До речі, ложок та стаканів ставлять більше, ніж потрібно. Але зайві ложки зовсім незайві. Вони – для померлих родичів, котрі також прийдуть вечеряти цієї ночі.

Тепер можна подавати страви. Кожна подається лише в одній тарілці, з якої їдять усі члени сім’ї. Першою, звичайно, пробують кутю. Але перед цим усі збираються біля столу, чекаючи найстаршого чоловіка у родині.

Він входить до оселі з бабою – сіном та дідухом, колоски для якого беруть з останніх жнив, бо саме вони найплодючіші. Глава сім’ї віншує свою родину із прийдешніми Різдвяними святами та кладе дідуха у кут кімнати, а бабу – під стіл, куди відразу залізає малеча, вигукуючи “ку-ку-рі-ку”, “му-му”, “іга-га”, “ко-ко-ко”, “няв-няв”, “гав-гав”. Це для того, аби у господарстві добре велося. За це дітки отримують гроші. Після цього усі “вклякають” до молитви. Коли останній скінчив молитися, господар дому запалює свічку – вечеря почалася.

За столом члени сім’ї розмовляють спокійно, їдять акуратно, щоб не поляпати скатертину і, не дай Боже, щось впаде зі столу – це пророкуватиме, що у цьому році когось із членів сім’ї не стане. Коли усі страви скуштовані, сім’я починає колядувати. Різдво – на порозі. А після вечері незаміжні дівчата збирають усі ложки зі столу та йдуть на вулицю, вистукуючи приборами. З котрої сторони загавкає собака – там суджений її. Після закінчення вечері родина розходиться, господарі лягають спати. Зі столу нічого не забирають, бо із засвіту йдуть на вечерю рідні…

Також читайте WestNews у  Telegram  та  Facebook  найважливіші новини Івано-Франківська та області. Приєднуйтесь!

СтаттіСуспільство
Останні новини
ВСІ НОВИНИ